Досить складно на регулярній основі наповнювати блог. Цьому заважають кілька причин.
Перша - це час.
Виділити на написання годину в день - розкіш. Спочатку вся організація життя заважає це реалізувати. Телефонні дзвінки, зустрічі, побут, близькі люди - всі ці фактори створюють перешкоди, відвовілакаючи вас від заняття, яке ви хочете впустити в своє життя на регулярній основі. Вивченням організації часу займається така сучасна професія як тайм менеджмент, а я з свого боку додам, що мені вдається впустити в ритм свого життя регулярність, додаючи 20-60 хвилин вранці на справу, яку я запланував впустити в своє життя. Працює це непогано, так як головним мотивом є цінність, яку я отримую від цього процесу. Але про це - пізніше.
Друга - це тематика.
Життя любої людини - насичене подіями: особистими, творчими, професійними. Всі ми в житті отримуємо від цього задоволення, чимось захоплюємось. Здатність це помічати дуже часто і формує наше життя. Вміння передати всі ці події на словах - навик, який можна сформувати. Для цього потрібна регулярність.
Мабуть основним фундаментом такої регулярності має бути щось, що ми маємо отримувати від цього процесу. Задоволення, натхнення, досвід, оплату. Хоча в кожного цей список буде унікальним. Без віддачі - займатись творчістю немає сенсу.
Крім того, сам продукт творчості має бути цікавим, привертати увагу. В першу чергу цікавим автору, в другу - читачам. Продукт нашої творчості дуже чітко говорить читачеві, подобається чи не подобається він самому автору. Хоча із філософського есе “Смерть Автора” Мішеля Фуко, ми знаємо, що при прочитанні того чи іншого тексту автора не існує, так як образ, що формується в процесі читання формується читачем, а не автором. Відповідно до цього - образ, який ми описуємо повинен бути цікавим, захоплюючим автору, в надії на те, що читач зможе його сформувати і отримати від цього процесу задоволення теж.
Саме по собі написання текстів розділяється глобально мабуть на два види: собі або комусь.
Якщо писати текст собі, тоді він буде мати вигляд описування розмірковування на ту чи іншу тему. Хоча можливий діалог з собою, якщо розвинути в собі таку здатність. Це як в психотерапії - пересідання з стільця на стілець для зміни ролей в діалозі. На одному стільці один я, на іншому - інший я. І ці “я” - різні.
Написання тексту комусь загалом нічим не відрізняється від першого варіанту, окрім того, что в свідомості потрібно утримувати образ і контекст цього “когось”, спілкуватись із ним.
Хорошою практикою створення такого образу є експеримент, який використовують в роботі зі снами. Стати на деякий час тим чи іншим феноменом сна і спробувати від імені цього феномену описати все, що приходить в голову. Звісно, що якщо описувати світ від імені “старого іржавого автомобільного номеру на дні озера” - це може бути не дуже цікавим, але при наявності звички входження в образ і описування контексту - все вийде.
Третя - з’являється запитання, а в якому стилі писати?
Це досить велика тема, хоча виділити для себе свій власний стиль досить просто - той, що подобається вам - в тому швидше за все і найлегше буде творити. На сьогоднішній день в інтернеті доступно дуже багато різноманітних ресурсів агрегації прози, де можна відшукати авторів, тексти яких приємно читати і які збігаються із вашим способом мислити. Підглядування за іншими - гарний спосіб розвинути в собі схожі навики. Звісно, на перших порах все це буде схожим на плагіат, але в процесі такої творчості варто звертати увагу на все те, що в вашому тексті не є плагіатом. Це і є те, що створюєте ви. З часом текст буде отримувати нову форму і смак, а найголовніше - стиль.
Гарними є також “підручники” відомих авторів, що публікуються. Особисто для мене основним натхненням було прочитання книги Стівена Кінга - “Як писати книги”, в якій він автобіографічним текстом розповів дуже чітко, як від сам прийшов до цієї професії і які основні інструменти для написання хороших і якісних текстів.
Головне розуміти, що від моменту першого тексту і до того, як ваше творіння почнуть коментувати і зворотній зв’язок буде приносити вам користь і задоволення може пройти дууууже багато часу. Цей фактор може відлякувати, адже хочеться все і зразу, але насправді це дуже хороший мотиватор. Цінність з’являється тоді, коли відношення формується як до цінності. Багаторічний проект має більшу цінність ніж одноденне захоплення. Якщо створювати і планувати своє життя під багаторічний проект - саме створення і проектування буде формувати мотивацію. Не ставиш собі нереальні цілі, не розчаровуєшся їхньою нереальністю. Писати цікавий і якісний текст щодня - це тривалий проект і очікувати віддачу від нього через день - ідеальний спосіб розчаруватись. А от через рік - цілком.
На завершення хочу сказати, що в більшості випадків дійсно хороші речі можуть з’являтись рідко, а все, що відбувається між цими речами можна розглядати як тренування, “розв’язування кросвордів або гру в солітер”. Для прикладу також підійде буріме - це гра серед поетів, в якій хтось пише стрічку, ямб, куплет, а інший продовжує її в форматі чату і в результаті вміння римування розвивається. Аналогічним способом і прозаїки тренуються в написанні текстів, для прикладу обмежуючи себе в 100 слів, а як завдання - формування якісно описаного образу. А це і є метою для того, хто пише.
