Навіяне Ярославом.

Дуже хороший і яскравий приклад навів Ярослав.

Спершу блоги були справою обраних. Завести блог міг далеко не кожен. Банально – не було механізмів, як це зробити і розуміння, навіщо це потрібно.

Втім, через деякий час, разом із появою безкоштовних блогосервісів на зразок того ж ЖЖ чи Blogspot, блогінг все більше та більше перетворювався на захоплення мас. Все більше домогосподарок описували в блогах, як вони готують борщ чи перуть чоловікам шкарпетки. А дехто навіть повністю, до останніх деталей, описував у блогах своє життя (бачили одну з останніх серій Доктора Хауза?)

Сьогодні ж знову блоги починають перетворюватися із інструмента масового у інструмент більш вузькоспеціалізований.

А дійсно... Схожі принципи організації я колись десь чув з соціології, чи то з соціальної психології розвитку груп...

На вулиці 1:38 ночі вже 4 червня ще однієї безсонної ночі...

Крокуючи слідами нещодавньої і ще незакінченої акції обміну OPML файлами в Українській Блогосфері, прийшла на думку цікава річ - яким чином наш мозок фільтрує інформаційне перенавантаження, яке ми часто отримуємо, проводячи значну кількість часу на теренах Інтернету.
Вже майже публікуючи дану статтю пригадався минулорічний Київський ДрупалКемп, де я познайомився з багатьма хорошими маньяками і серед них - з Катериною Холодило. Ще тоді мене здивувала кількість відкритих нею вікон в одиницю часу в її броузері "повітряного макбука". Якось яскраво так запам'яталось і аж тепер зафіксувалось!

Якщо розглядати якогось певного уявного соціально-активного користувача інтернету - то в йього арсеналі є певний набір інформаційних джерел, з яких черпається постійний потік інформації і обробляється "синім" мозком по алгоритму, відомому мабуть лише матінкою природою.

Вітаю всіх, у кого вдома не війна!

Ну а іншим - тримайтесь там.